Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори з літератури«Є в коханні і будні, і свята…» (за інтимною лірикою В. Симоненка)
загрузка...
«Є в коханні і будні, і свята…» (за інтимною лірикою В. Симоненка) PDF Печать E-mail
Твори з літератури

Серед усіх незгод і нещасть воно буде жити, закреслюючи зневажання, наклепи, забуття. Воно — чисте і щире кохання, — якому пророкують вічне життя усі, хто хоч раз відчув на собі його прекрасну дію, його непідвладну людському розумінню чарівну згубу. Мабуть, дуже влучно поцілив безшабашний хлопчик Амур зі свого лука у Василя Симоненка, тому що протягом багатьох років цей поет намагався прославити свою кохану, присвячував їй поезії, в яких між рядків поставала вона сама.

Василь Симоненко вражає мене своєю нестримною жагою кохання. Складається враження, що йому підвладне усе на світі, навіть, здається, перевернути земну кулю. І, як не дивно, читаєш його поезії і віриш у це. Бо стільки пристрасті вчувається в простих, на перший погляд, словах, стільки нестримного бажання кохати, що стає навіть трохи заздрісно, що людина має такий великий потенціал, так щиро вірить у любов:

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

Вона, перша чи друга, чи, може, третя, любов. Просте земне почуття, через яке відбувалося і, на жаль, відбувається стільки трагедій. Як хочеться, щоб кохання приносило тільки радість, щоб воно давало людям насолоду, а не нівечило долі. І нехай не кожного дня закохані зможуть бути поряд одне з одним, нехай, як і в будь-якому з людських почуттів, у коханні будуть світлі і темні, ні, краще сірі, часи, але це ніколи не зупиняло закоханих зухвальців. Вони ніби вивчили напам’ять і завжди пам’ятають пророчі слова Симоненка:

Є в коханні і будні, і свята,

Є у ньому і радість, і жаль,

Бо не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.

Так, життя—дуже складна річ. Невідомо, який сюрприз воно приготує для тебе завтра. Хоча це і не дуже важливо для людей, які справді, палко, без міри кохають один одного. Вони ладні пожертвувати собою заради щастя просто бачити поряд кохану людину. Я гадаю, що це найкраще почуття, яке піднімає людину над буденністю і дарує їй найвищу, навіть божественну насолоду, сенс якої дуже простий — просто кохати. Адже це почуття вміщує в собі увесь всесвіт, назва якому — людське життя. Саме тому ліричний герой і стверджує, звертаючись до своєї коханої:

І будеш ти у кожному диханні,

І будеш ти навіки при мені

Гасить зірки очима на світанні,

Палить мене в безжальному вогні.

На світі немає таких застережень, яких би послухала закохана людина. Вона свято вірить своєму серцю — єдиному віщуну, до якого звертається у цей час. Яким би не було кохання «непроханим та нежданим», ніхто на це вже не звертає уваги — його час настав. І вже не треба зважати на образи, на гнів, бо тепер є єдина цариця — любов.

Але певен, що кожного разу

У вагання і сумнівів час

Дріб’язкові хмарки образи

Не закрили б сонце від нас,

— впевнений ліричний герой Василя Симоненка. Закохані помиряться, образи відійдуть кудись убік, щоб наступної миті у їхніх серцях сяяло щире сонце кохання. Воно є їхнім захисником і суддею, від пильного ока якого неможливо сховатися. Тому присуд буде винесено тільки справедливий, як і повинно бути у чесного судді.

Є багато на світі поетів, які писали про нестримне, чудове, мрійливе почуття кохання. Але я ніколи не зможу забути поезій українського поета Василя Симоненка, у руки якого вклав пустотливий Амур чарівне перо, намастивши його перед тим якимось чудодійним еліксиром кохання. І складалися вірші, такі прості й зрозумілі кожному з нас, про велике і досі нікому не зрозуміле таїнство кохання.

 
Ещё статьи...