Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
загрузка...
Твір на тему Ми матір називаємо Святою PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Можеш вибирати друзів і дружину,



Вибрати не можеш тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна матір рідну вибирати...

В. Симоненко



Мати... Це наймиліше в світі слово. Мати... В цьому слові все: ніжність, доброта, любов, піклування. Воно відлунює різними прекрасними мелодіями, колисковими. Воно пахне польовими квітами та натрудженими руками. В ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мати — найрідніша в світі людина. Напевно, немає жодного, хто б міг це заперечити. Мати — це символ безмежної любові, великої душі, символ життя.

З першої хвилини життя схиляються над нами матері. Вони віддають нам частинку себе, своєї плоті й душі. У тривозі й любові, в замилуванні й надії споглядає мати на своє дитя, сподіваючись і прагнучи для нього щастя та безхмарної долі.

Починаючи від народження дитини, мати надалі присвятить все життя їй. Вона буде намагатись утвердити в ній найкращі риси людяності й добра, виростити її людиною з великої літери, патріотом своєї Батьківщини. Ціною власного існування закриває ненька від усього лихого, прагне вберегти, виростити в ніжності та любові.

Матері все життя дивляться нам у слід, вирядивши в люди. Вони стоять на початку всіх наших доріг, бажають нам добра та щастя. Вони сподіваються від нас найвищих духовних злетів, прагнуть, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі-матері. Вони мудро й терпеливо зносять негаразди в нашому житті, допомагають пережити їх, дають поради. І як би ти не хотів зробити по-своєму, а все рівно виходить, що мама була права. Вона ніби знала, що тобі судилося, ніби порадилася з Богом... Недаремно український поет-пісняр Вадим Крищенко так гарно сказав:

Усі мовчіть: говорить мати

вустами неба і землі.

Материнство — синонім людяності, добра, самозреченості. Матуся усе готова віддати своїм дітям. Якщо треба, вона помре за них. Таке вже її материнське серце...

Існує трагічна легенда про сина, що на вимогу коханки, вбив власну матір, а її серце поніс дівчині. Та по дорозі він спіткнувся й упав. А материне серце, стікаючи останніми краплинами крові, спитало: "Ти не забився, синку?" Тільки мати здатна на таке... Тільки вона пожертвує собою заради дитини.

Напевно, немає жодного поета, який би не присвятив хоча б одного свого твору матері. Ці поезії тривожать серце читача, огортають його такою хвилею любові до мами, що перехоплює подих. Одними з найкращих в українській літературі є вірші про неньку відомого поета Андрія Малишка:

Мамо, матусю, я ж ваша сторіночка,

Може, вам пити, може, вам їсти?

Мамо, матусю, я ж ваше вістря.

Може, вам серця хто перев'ялив?

Ні, не скаржиться, посміхається.

І в творах своїх письменники возвеличують матір, називають її Святою. Та це й не дивно, адже вона — дійсно Свята.

Марія породила на світ Ісуса. Вона була просто жінкою, а після народження дитини стала Святою. Я можу сказати з упевненістю, що кожна мати — Свята. Адже вона так само, як і Марія, народжувала, вона так як і Марія любить свою дитину.

В найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово — як остання надія на порятунок, як молитва: "Мамо!"

Мати — це вічність, бо вона завжди буде з нами, вона живе в нас і буде жити в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді. Вона береже нас та благословляє на добро. Мати — берегиня... її серце таке велике, що здатне зігріти своїм теплом весь світ. В кожної людини мати одна, як і Батьківщина. Це найдорожче! Я закликаю всіх любити та цінувати своїх матерів, піклуватися про них, показати їм, що вони виростили достойних синів та дочок:

Бо, хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

(Т. Г. Шевченко "І мертвим, і живим...")

 
Ещё статьи...