Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуТвір на тему Мова, мовлення, слово. Думки відомих письменників
загрузка...
Твір на тему Мова, мовлення, слово. Думки відомих письменників PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

1. І. Вишенський. Трактат "Послання до єпископів" — яскравий взірець полемічної літератури, що подає справжню вагомість правдивого щирого слова, спрямованого на захист поневоленого народу. Сатиричне гостре слово допомагало зрозуміти хибність дій тих, хто до національного та соціального додавав ще й релігійне пригноблення. Вишенський звертався й до влучного народного слова та образу, тому його твори й досі вражають влучністю вислову, полемічною пристрасністю і мистецтвом володіння словом.


2. Т. Шевченко. "Я на сторожі коло їх поставлю слово", — писав Т. Шевченко, розуміючи значення, велику силу слова. Слово Шевченка визнане сьогодні в усьому світі завдяки тому, що воно несло правду любові, християнського гуманізму й народної моралі. Європейські дослідники вважають, що Шевченко нагадав своєму народові про ідеали свободи, національної самосвідомості з точки зору загальнолюдської історії, завоювань розуму й духу. Слово поета, давши людству краще з українського народного, дало українському народові краще із загальнолюдського.


3. М. Шашкевт. Любити українську мову закликав Шашкевич у багатьох віршах, зокрема "Руська мати нас родила", "Веснівка" тощо. З його легкої руки в обіг увійшло слово "читанка". Довгі роки підручником "Читанка для дівчаток" (1836) користувалися для навчання читання.


4. І. Котляревський. І. Котляревський підніс народне слово до рівня літературної мови й зробив перший крок до сучасної української літературної мови, заклав її підвадини. Українське дотепне й веселе слово зазвучало настільки природно, настільки влучно, що не можна було не захоплюватися ним. Особливо в поемі "Енеїда", яку багато хто знав напам'ять цілком або уривками, настільки легко вона написана.


5. М. Рильський. Найвідоміші слова Рильського щодо мови, мабуть, у всіх на слуху: "Як парость виноградної лози, плекайте мову". У цьому вірші — заповіт поета любити й грамотно та обережно користуватися словом — живим голосом, душею народу. Так само ставився до слова й сам Рильський, який був не тільки поетом, а й перекладачем, засновником школи українського перекладу. Отож цінував не тільки рідне слово, а й талановите слово інших народів.



6. В. Сосюра. Поет Володимир Сосюра попри ідеологічні заборони ще 1944 року закликав "Любити Україну у сні й наяву, ...красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну". Любов до рідного слова допомогла йому створити на диво ліричні поезії, довести усьому світові, що цією мовою можна висловити найтонші порухи душі.


7. М. Куліш. П'єсу М. Куліша "Мина Мазайло" справедливо називають філологічною, оскільки головною темою твору є мова. Автор доводить право української мови на існування, створюючи комедійні ситуації, які сатирично змальовують мовну ситуацію у Харкові 20-х років XX століття. Герой твору Мина Мазайло, задумавши змінити своє українське прізвище на зрусифіковане заради кар'єри, Отримав протилежний результат.

8. Д. Павличко. Д. Павличко у вірші "О рідне слово, хто без тебе я?" говорить про те, що мова наша заповідана пращурами і тому гідна поваги. Мова має бути збережена для нащадків. "Дзвени в моїм і правнуковім домі!" — закликає поет рідне слово.


9. Л. Костенко. У романі "Маруся Чурай" звучить іронія щодо друкованого слова: "Велике діло — писані слова!" Чому це так? Тому що писане розходиться з реальністю, з народним баченням. І Ліна Костенко обурюється: "А хто напише або написав велику книгу нашого народу?!" Про поетів мандрівний дяк говорить так: "Вони складають віршики святочні, а в селах ридма плачуть кобзарі". З повагою ставлячись до слова, у публіцистичному творі "Записки українського самашедшего" Л. Костенко іронізує, що мова, мовляв, солов'їна, та тьохкають нею що попало.



10. І. Драч. Безперечно, одна з найяскравіших поем І. Драча — "Чорнобильська мадонна". Порушуючи питання про екологію, поет говорить про те, що є й екологія моралі та екологія культури, в якій важливу роль відіграє мова, слово правди:


Я заздрю всім, у кого є слова.

Немає в мене слів.

Розстріляні до слова.

Мовчання тяжко душу залива.

Ословленість — дурна і випадкова.


Саме безсловесність — яскрава метафора, що підкреслює приголомшеність Чорнобильською трагедією.

 
Ещё статьи...