Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуТвір на тему: Наш національний характер
загрузка...
Твір на тему: Наш національний характер PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Національний характер - це "дух" народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.
Головні причини формування національного характеру, або менталь ності, географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу. Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думку вчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхній творчості ми знайдемо найглибше його розуміння.
Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожна українська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався як запорука щастя. Українець розумів землю як святу матір, бо з неї створено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для нації хліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося таким же страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалося з'їдання грудочки землі - форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючи роботі на землі, українець прагнув близості до природи більше за спілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньому поклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий бог об'єднував собою небо й землю, а значить і Всесвіт, з народом та з окремою людиною.
Українець - індивідуаліст; більше за все він цінував свободу окремої людини, і перш за все свободу самого себе. Тому не засновував міст та й взагалі цінував рівність і демократію аж до крайнощів: стихійності (вибори в Запорозькій Січі) та анархії, навіть вузького егоїзму.
Зовнішня політика України тривалий час зводилася до вибору "з ким бути": з Туреччиною, Литвою, Росією, Австро-Угорщиною чи Польщею. Життя серед прекрасної природи і постійна загроза все це втратити виховували любов до життя, напруженість його кожного моменту (як казали козаки, закликаючи до повстання: "смерті все одно не уникнути, то яка різниця, від чого помирати - від старості, шаблі чи від палі").
Очевидно, що сім"я та, ширше, рід - головна суспільна одиниця українця. Правителі мінялися кожен день, сьогоднішня влада карає на горло прихильників вчорашньої, і українець охоче ділив увесь світ на "своїх" і "чужих". У політиці плані від мене все одно не залежить нічого, а в господарстві я все роблю сам. Цікаво, що ідеалом хліборобів був не батько-мисливець та воїн, а мати-берегиня, тому саме мати була центром багатьох сімей.
Індивідуаліст-українець і взаємини з оточенням теж налагоджував особисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я відповідаю за самого себе, сім"ю і за друга, але не більше.
Українець сприймав світ не розумом, а серцем. Почуття, інтуїція для нього важливіші за докази. Він не обмірковує, а переживає життя; тому в українських піснях стільки ліризму, ніжності, суму. Прагнучи до власного щастя, українці створюють прекрасні зразки любовної лірики. На прикладі фольклору ми бачимо, що, на відміну від більшості держав, кохання було чи не головним фактором при виборі супутника життя.
Який же висновок зробимо ми, дослідивши наш національний характер? По-перше, особливий характер українців - реальність. Він відрізняється від характерів усіх сусідніх народів. По-друге, наш характер - не кращий і не гірший за інших. Він просто існує і має свої недоліки й переваги. Знати його, досліджувати, поважати і працювати над посиленням сильних якостей і подоланням недолік - ось справа, гідна сучасного українця.

 
Ещё статьи...