Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуПухнастий пацієнт (твір-оповідання на основі побаченого)
загрузка...
Пухнастий пацієнт (твір-оповідання на основі побаченого) PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Світанок застав нас уже на озері. Повітря було чистим, прозорим, свіжим, наче тут побував чарівник. Ми не поспішаючи розкладали вудочки, а дорослі го¬тували місце для намету. Місце було чарівне. Невелике лісове озерце удалині від міської метушні, густий старий змішаний ліс, що, як нам розповідали, так і кишів зайцями і косулями.

Наш пес, стомившись за дорогу, приліг і тут же заснув. Ще б пак, не встиг уві¬йти в ліс, як кинувся лякати білок і птахів. Можна подумати, що його дуже наля¬калися. Бідолашний, він навіть захрипнув від гавкання.

Ми ще вчора збиралися виїхати за місто, але несподівано погода зіпсувалася. Ранок був похмурий, непривітний. Ось-ось дощ піде. Лише за три години з-під хмари заблищало сонце, і батько сказав, що завтра буде дивовижний день, тому що так буває: якщо після дощу виглядає сонечко, обов'язково чекай на чудову погоду.

Я вирішив оглянути місцевість. Пройшов у хащі, побачив там лісовий малинник. Кущ ялівцю бризнув мені в обличчя росинками, і я мимоволі розсміявся. Раптом я почув якісь незрозумілі, незвичайні звуки. Обережно, щоб нікого не сполохати, якщо там справді хтось був, я рушив на звук. У малиннику сиділо крихітне зайченя і тихесенько пищало. Може, плакало? Як воно тут опинилося? Де його мати?

Нечутно підійшов Василь, брат, взяв на руки малого, і тільки тоді ми помітили на шийці свіжу ранку. Може, лисиця тягла здобич, а ми порушили лисячі плани, і їй довелося кинути сірого.

Зачинався день. Повільно, велично піднімалося сонце. Озеро заблищало, ніби хтось розлив розплавлений метал. А в гущині було темно, наче сутінки згустили¬ся, і глухо.

Платон, наш пес, чхнув уві сні, прокинувся і підійшов до кошика з зайченям. Схиливши вбік голову, він приязно дивився на лісову істоту.

— Ну, що, Платоне, візьмемо його із собою?

Платон ніби випадково озирнувся на хащі, наче намагався сказати, щоб лісо¬вий мешканець залишився там, де народився. Звісно, ми не могли кинути напризволяще пораненого зайця. Ми принесли його додому, обробили ранку. Зайченя одужало за три дні. Батько повернув малого до лісу.

 
Ещё статьи...