Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуРоль освіти й науки в процесі розвитку суспільства
загрузка...
Роль освіти й науки в процесі розвитку суспільства PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Людина вирізняється з-поміж інших живих істот, що населяють земну кулю, здатністю мислити і творити. Але всі зусилля окремо взятої людини були б марними, якби вона не ділилася своїми знаннями, набутими в процесі освоєння довкілля, зі своїми одноплемінниками і майбутніми поколіннями. Головне покликання освіти і науки саме в тому і полягає, щоб , скарбниця людських знань завжди поповнювалася, а ланцюжок обміну знаннями і досвідом між поколіннями не переривався ніколи.

У давні часи спеціальної освіти не було. Молодь виховували старійшини роду. Разом із дорослими діти брали активну участь у ритуальних обрядах, під час яких використовувалися талісмани, фігурки тварин і людей, виготовлені з різних матеріалів.

З розвитком землеробства і тваринництва виникає сім'я, родове виховання змінюється сімейним. Дівчат виховують матері, сестри та інші жінки роду, хлопчиків — родичі-чоловіки з боку матері. Років у п'ять хлопці виходили з-під впливу сім'ї і починали виховуватись у групах своїх однолітків. Деякі обряди, пов'язані з переходом юнаків і дівчат у категорію дорослих, збереглися і до нашого часу.

Прогрес господарської діяльності супроводжувався подальшим розподілом праці, відокремленням землеробства від тваринництва, виникненням ремесел.

У родових спільнотах почали формуватися групи людей, які займалися окремими видами праці. До мисливства, землеробства, скотарства додалися прядіння, ткацтво, гончарство, обробка металу тощо. Виникла торгівля, з'явилося письмо. Потрібно було готувати майбутніх воїнів, жерців, лікарів та інших фахівців. Професійні знання переходять у надбання сім'ї, надійно оберігаються від "непосвячених".

В Україні педагогічний досвід народу викристалізовувався протягом віків і втілився в його мудрості, вміннях, навичках наступних поколінь. Цей досвід відображено у фольклорі, іграх, танцях, у мистецьких творах, обрядах, звичаях. . ..'.

Створення письма болгарськими просвітниками Кирилом та Мефодієм, прийняття християнства в Київській Русі сприяли поширенню освіти. Люди, які прагнули засвоїти грамоту, грецьку або

іншу іноземну мову в торговельних і дипломатичних інтересах, училися самостійно.

У 988 p., за свідченнями автора "Повісті минулих літ", на Русі відкрилася перша школа. Вона утримувалася за рахунок княжої казни. Учні, переважно діти князів і бояр, вивчали сім предметів: граматику, риторику, діалектику, геометрію, арифметику, астрономію і музику.

До перших педагогічних праць можна віднести "Повчання" Володимира Мономаха, яке він склав для своїх синів.

Велику роль в освітньому і науковому житті України відігравали церковні братства. Братчики організовували лікарні, притулки, школи, друкарні, згуртовували освітянські, наукові, видавничі та інші культурні сили.

1586 р. була відкрита перша в Україні Львівська братська школа, до якої приймалися діти з різних верств суспільства. Загальноосвітній рівень цієї школи на той час був досить високим. Вінцем слави української педагогіки були козацькі січові школи. Хлопчики з дев'яти років приймалися в науку, де проходили не тільки навчання грамоти, але й військового вишколу, поводження в громадському середовищі, музики й співу. Іноземці, що подорожували козацькими землями, здивовано писали,що навіть жінки і дівчата в Україні вміють писати і читати, а загальний рівень народної освіти перевищує європейські стандарти.

Просвітницьку традицію продовжував і розвивав видатний філософ Григорій Сковорода. Він гостро засуджував відірвану від практичного життя систему виховання, яка ігнорувала природу дитини, пригнічувала в ній людські нахили й прагнення, відривала від національних традицій: "Все добре на своєму місці і своєю мірою, і все прекрасне, що чисте, природне, тобто непідробне".

Значний внесок у розвиток освіти зробили українські письменники, які зберегли для нас джерела народної мудрості.

Наприклад, класик української літератури І. Нечуй-Левицький був також видатним освітнім діячем. Закінчивши Київську духовну академію, він викладав у гімназіях історію, російську мову, літературу, географію.

Зрозуміло, що без цього неоціненного тисячолітнього досвіду наших предків ми не змогли б створити сьогодні комфортні умови свого існування: теплі домівки, швидкий транспорт, розвинену промисловість, комп'ютерні технології тощо.

Безперечно, людська діяльність завдає великої шкоди довкіллю, але від нашого покоління залежить майбутнє планети Земля. Чи зможемо ми вміло використати людські знання, чи зможемо спрямувати свою діяльність у правильне русло, залежить тільки від нас.

 
Ещё статьи...