Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
загрузка...
Твір-розповідь. Вечірня зірка PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Ще одна зірка зірвалася, прокотилася над обрієм, зачепивши своїм довгим хвостом верхівки дерев і упала в безвість. А скільки їх на небі, маленьких і великих. Спробуй-но, порахуй… Небо стоїть над землею бездонне і чисте, всіяне яскравими діамантовими зорями. Вони розлітаються яскравими бризками, спалахують, наче вогники, приваблюють до себе. Чорноока красуня-ніч гасить у вікнах вогні, заглядає у темні шибки, чи всі сплять…
Маленькій Наталочці аж ніяк не спиться. Бабуся ніяк не може її приспати:
- Бабусю, розкажіть мені казочку про зірочку. Ось про ту, найбільшу і найкрасивішу, - благає онука.
Наталочка зручніше вмощується на ліжку і довго дивиться на бабусю, і старенька відразу перестає сердиться, що дитя так довго не спить. Погладила онуку по голівці та почала тиху оповідь:
"Називають її люди вечірньою. Було це дуже давно. Жила в одному селі дівчина. З личка дуже красива, а жилось їй бідно. Багато хлопців на неї задивлялись, а вона любила тільки одного. Та бідний був хлопець. Пішов він на заробітки і довго не повертався. Зажурилася дівчина. Вийде ввечері, коли зійде місяць, заквітчається червоною калиною, як при милому, і йде на берег річки. Сяде на камені при місячному сяйві і дивиться на свою вроду, розганяє настирливі зірочки, що припливли подивиться на її красу. Терпкі сльози котяться і падають на гладеньке дзеркало води. Немає милого… Прохала ясного місяця, щоб освітив милому ту стежечку, яка приведе його до неї. Та він все не йшов. А одного разу їй здалося, що кличе її до себе. Зраділа дівчина, розпростерла руки, наче крила, і ступила назустріч йому з кручі. Міцний, буйний вітер підхопив її і поніс далеко в небо, аж до місяця. Та не знайшла й там вона свого милого. Так вона і стала зіркою.
Велике кохання зробило її найкращою, найяскравішою серед усіх зірок. Сходить вона найпершою, разом з місяцем, і завжди, кожної пори року, біля нього. Назвали її люди вечірньою, або дівич-зорею. Сходить вона ранесенько, вмиється росою-сльозою та й задивиться на якусь дівчину, що чекає милого…"
А Наталочка давно вже спить, заколисана бабусиною казкою. І сниться їй, що та найкраща зірка кличе її до себе, усміхається їй, простягає до неї свої прозорі руки.

 
Ещё статьи...