Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуТвір-роздум. Чому я хочу стати адвокатом
загрузка...
Твір-роздум. Чому я хочу стати адвокатом PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Вибір професії - так важливо. Адже це твоя майбутня робота, щоденна праця. І якою вона буде (не лише в матеріальному плані), залежить від того, правильно ти обереш свою стежину чи ні.
Я хочу стати юристом. Не знаю, як складеться моя подальша доля - чи зможу вступити до юридичної академії... Але прагнути буду. Бо у мене є друг Антон, котрий тричі складав іспити, і йому нарешті пощастило - він став студентом Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого. Зараз вчиться на адвоката.
Антонів вибір і приклад - то не єдине, що вплинуло на моє рішення у виборі професії. Ще - повість І. Франка "Перехресні стежки". Дуже люблю цей твір. Коли прочитав, зрозумів: це - моє. Я теж хочу займатись юриспруденцією, вивчати і знати закони, роз'яснювати їх і допомагати людям. Тобто моя мета - бути освіченою людиною, мати престижну і корисну роботу. Звичайно ж - і нормальну зарплату, якої б вистачило для життя: сьогодні це питання особливо гостро стоїть перед випускниками. Тому говорити вголос про зарплату ще в школі вважаю правильним - не кожного батьки можуть утримувати до старості. Я живу з мамою і хочу бути допомогою їй на старість. І вже не маю сумнівів - я буду адвокатом. Як Євгеній Рафалович у "Перехресних стежках".
Заробітна плата - не самоціль. Адже для мене важливо, чим зайнятись. Іван Франко наче відповів на мої питання, підказав, куди йти, де прикласти свої сили і знання. "Ах, як багато праці потрібно!" - цим коротким реченням Євгенія Рафаловича письменник визначив мій вибір професії.
Справді, як багато потрібно працювати, щоб сьогоднішня наша Україна підвелась у повний ріст, забула про злидні, вийшла з економічної кризи.
А люди наші, прекрасні наші люди, теж заслуговують на кращу долю. Мені здається, що саме знання в галузі правовій можуть допомогти багатьом стати на ноги, розібратися і визначитися, як жити далі. Не хочеться бачити свій народ темним і безграмотним, як це було в повісті Франка. Згадаймо епізод, коли Євгеній зустрічає на лісовій дорозі старого селянина, що заблукав у лісі. "Хто вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?" - ці слова Рафаловича беру собі за життєве кредо. Допомагати людям, бути їм корисним, отримувати гроші як матеріальну оцінку моєї роботи і (головне!) людську вдячність як вияв чесно виконаного обов'язку - ось що я хочу. Моральне задоволення від щоденної праці - то найвища зарплата, котра не вимірюється грошовими одиницями.
Євгенія Рафаловича любили селяни - до нього йшли, його питали, його слухали, йому вірили.
Маю надію теж стати таким адвокатом.

 
Ещё статьи...