Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
ГлавнаяТвори з української літературиТвори на вільну темуЧому я хочу стати адвокатом (Твір-роздум)
загрузка...
Чому я хочу стати адвокатом (Твір-роздум) PDF Печать E-mail
Твори на вільну тему

Вибір професії — це важливо. Адже це твоя майбутня робота, щоденна праця. І якою вона буде (не лише в матеріальному плані), залежить від того, правильно ти обереш свою стежину чи ні. '

Я хочу стати юристом. Не знаю, як складеться моя подальша доля — чи зможу вступити до юридичної академії... Але прагнути буду. Бо у мене є друг Антон, котрий тричі складав іспити, і йому нарешті пощастило —він став студентом Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого. Зараз вчиться на адвоката.

Антонів вибір і приклад — то не єдине, що вплинуло на моє рішення у виборі професії. Ще — повість І. Франка "Перехресні стежки". Дуже люблю цей твір. Коли прочитав, зрозумів: це — моє. Я теж хочу займатись юриспруденцією, вивчати і знати закони, роз'яснювати їх і допомагати людям. Тобто моя мета — бути освіченою людиною, мати престижну і корисну роботу. Звичайно ж — і нормальну зарплату, якої б вистачило на життя: сьогодні це питання особливо гостро постає перед випускниками. Тому говорити вголос про зарплату ще в школі вважаю правильним — не кожного батьки можуть утримувати до старості. Я живу з мамою і хочу бути допомогою їй на старість. І вже не маю сумнівів — я буду адвокатом. Як Євгеній Рафалович у "Перехресних стежках".

Заробітна плата -- не самоціль. Адже для мене важливо, чим зайнятись. Іван Франко наче відповів на мої питання, підказав, куди йти, де прикласти свої сили і знання. "Ах, як багато праці потрібно!" — цим коротким реченням Євгенія Рафаловича письменник визначив мій вибір професії.

Справді, як багато потрібно працювати, щоб сьогоднішня наша Україна підвелась у повний ріст, забула про злидні, вийшла з економічної кризи.

А люди наші, прекрасні наші люди, теж заслуговують на кращу долю. Мені здається, що саме знання в галузі правовій можуть допомогти багатьом звестися на ноги, розібратися і визначитися, як жити далі. Не хочеться бачити свій народ темним і безграмотним, як це було в повісті Франка. Згадаймо епізод, коли Євгеній) зустрічає на лісовій дорозі старого селянина, що заблукав у лісі. "Хто вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?" — ці слова Рафаловича беру собі за життєве кредо. Допомагати людям, бути їм корисним, отримувати гроші як матеріальну оцінку моєї роботи і (головне!) людську вдячність як вияв чесно виконаного обов'язку — ось що я хочу. Моральне задоволення від щоденної праці — то найвища зарплата, котра не вимірюється грошовими одиницями.

Євгенія Рафаловича любили селяни - - до нього йшли, його питали, його слухали, йому вірили.

Маю надію теж стати таким адвокатом.

 
Ещё статьи...