Рефераты. Скачать реферат

Здесь Вы можете скачать рефераты и сочинения на любую тему

 
загрузка...
Державний контроль Печать E-mail
Скачать реферат на тему: - Рефераты по финансам

П  Л  А  Н

1.  Роль ДПА, Держказначейства, КРУ в здійсненні фінансового контролю в державі.



2.1. Навести  офіційне  визначення -  оперативний, фінансовий та  зворотний лізінг.



2.2. Навести  офіційне  визначення -  теріторіальна  громада.



3. Визначити  окремо  питому  вагу витрат державного бюджету на  поточний  рік до  загальної  суми  витрат на соціальній  захист та соціальне  забезпечення, культуру та мистецтво.
Література

1.  Роль ДПА, Держказначейства, КРУ в здійсненні фінансового контролю в державі.

Фінансовий контроль — одна з важливих функцій дер­жавного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні проце­су формування і ефективного використання фінансових ре­сурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успіш­ного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Для здійснення фінансового контролю потрібна правова база, тобто закони і видані на їх основі підзаконні акти органів державного управління.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії та по­казники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Об'єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні органи кон­тролю насамперед перевіряють використання фондів фінан­сових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фі­нансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб'єкта­ми, між державою і населенням.

Фінансовий контроль держави спрямований передусім на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового при­значення, фінансової дисципліни в господарських структу­рах державної форми власності. Важливий напрям фінансо­вого контролю — своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюд­жетом, дотримання податкового законодавства.

У цілому фінансовий контроль держави спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на ви­робництво, правильне відображення в господарських операціях їхньої вартості, виявлення непродуктивних втрат. Вплив фінансового контролю на процеси, пов'язані з функціону­ванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків. Матеріали фінансо­вого контролю використовують для прийняття управлінсь­ких рішень, а також для внесення змін у чинне фінансове законодавство.

Фінансовий державний контроль вирішує складні та різ­номанітні завдання в різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим визначаються вимоги до його організації.

В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на державний, відомчий, а також контроль місце­вих органів самоврядування.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слід віднести Верхов­ну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль при розгляді та затвердженні бюджету, а також при затвердженні звіту про його виконання. Вона також контролює закон­ність і ефективність використання бюджетних коштів, до­цільність витрат. Контроль здійснюється через комісії Вер­ховної Ради.

Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів Ук­раїни — його центральний апарат і контрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюють контроль за мобіліза­цією і використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій, господарських органів.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і ус­танов державної форми власності. Об'єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур кож­ної галузі або групи споріднених галузей, концернів, об'єд­нань, де переважає державна форма власності.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насамперед через відпо­відні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність під­приємств і організацій комунальної власності.

Особливим  підрозділом Міністерства Фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державне казначейство України.  Воно було утворено Указом Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 і входить в систему органів державної виконавчої  влади. Щоб уявити собі хоч приблизно обсяг роботи казначейства, достатньо сказати, що в Україні в даний час існує понад 11,5 тисячі бюджетів різних рівнів,  через які розподіляється більше половини фінансових ресурсів країни.

У січні 1993 р. було прийнято Закон України "Про дер­жавну контрольно-ревізійну службу в Україні", яким визна­чено статус, функції та правові засади діяльності.

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Голов­ного контрольно-ревізійного управління України, контроль­но-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, обла­стях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних під­розділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в мініс­терствах, відомствах, державних комітетах, державних фон­дах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в ор­ганізаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх виникненню.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Мініс­терстві фінансів України і підпорядковується йому.

Контрольно-ревізійні управління в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпоряд­ковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управ­лінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, гру­пи) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та орга­нами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Головне контрольно-ревізійне управління України очо­лює заступник Міністра фінансів України, начальник уп­равління, якого призначає Кабінет Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінан­суються з державного бюджету.

Головне контрольно-ревізійне управління України, кон­трольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особа­ми, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші ра­хунки в банках.

Державна контрольно-ревізійна служба виконує такі функції:

організує роботу контрольно-ревізійних підрозділів з про­ведення ревізій і перевірок, узагальнює результати докумен­тальних ревізій і перевірок і у випадках, передбачених зако­нодавством, повідомляє про них органам законодавчої та виконавчої влади;

провадить ревізії та перевірки фінансової діяльності, збе­реження коштів і матеріальних цінностей, достовірності об­ліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комі­тетах та інших органах державної виконавчої влади, в дер­жавних фондах, у бюджетних установах, а також на підпри­ємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

здійснює ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів держав­ної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кор­доном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

залучає на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших орга­нів державної виконавчої влади, державних фондів, підпри­ємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передба­чених на цю мету коштів;

провадить ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

здійснює методичне керівництво і контроль за діяльніс­тю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, уза­гальнює досвід проведення ревізій та перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропо­зиції щодо удосконалення контролю;

вимагає від керівників об'єктів, що ревізуються та пере­віряються, проведення інвентаризацій основних фондів, то­варно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розра­хунків, у необхідних випадках опечатування кас та касо­вих приміщень, складів, архівів, а при виявленні підробок, інших зловживань — вилучення відповідних документів на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених до­кументів;

одержує від Національного банку України та його уста­нов, комерційних банків та інших кредитних установ необ­хідні відомості, копії документів, довідки про банківські опе­рації й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізують­ся або перевіряються, і від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавних форм власності;

вимагає довідки і копії документів про операції та розра­хунки з установами, організаціями, підприємствами, що ре­візуються або перевіряються;

одержує від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояс­нення з питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

пред'являє керівникам та іншим службовим особам об'єк­тів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунен­ня виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів;

вилучає до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані та занижені валютні та інші платежі, порушує перед відповідними органами питання про припинення бюд­жетного фінансування і кредитування, якщо отримані під­приємствами, установами і організаціями кошти і позики використовуються з порушенням чинного законодавства;

стягує у доход держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фонда­ми, підприємствами, установами і організаціями за незакон­ними угодами, без установлених законом підстав та з пору­шенням чинного законодавства;

накладає у випадках, передбачених законодавчими акта­ми, на керівників та інших службових осіб підприємств, ус­танов і організацій адміністративні стягнення;

застосовує до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції.

За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка підприємства, установи, організації може провадитися не частіше ніж один раз на рік. Ревізію або перевірку за дорученням правоохоронних органів може бути проведено у будь-який час.

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, зако­нів України, прав та інтересів громадян, підприємств, уста­нов і організацій, що охороняються законодавством. За не­виконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної відпові­дальності відповідно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зо­бов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чин­ного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зло­вживання і порушення державним органам і органам, упов­новаженим управляти державним майном.

При вилученні документів у зв'язку з підробкою їх або 'виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього їх поверта­ють відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про вилу­чення цих документів.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби по­винні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці.

Органи державної контрольно-ревізійної служби прова­дять ревізії та перевірки суб'єктів підприємницької діяль­ності незалежно від форми власності за постановою проку­рора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримі­нальної справи.

За дорученням Прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби Безпеки, податкових адміністрацій у випад­ках, передбачених законодавством, органи державної кон­трольно-ревізійної служби провадять ревізії та перевірки на підконтрольних підприємствах, в організаціях і установах усіх форм власності.

Ревізії та перевірки на прохання правоохоронних органів можуть провадитися також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Працівники правоохоронних органів зобов'язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їхніх обов'язків. У разі недопущення працівни­ків державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні доку­ментів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої проти­правної дії органи Міністерства внутрішніх справ на про­хання цих осіб зобов'язані негайно вжити відповідних захо­дів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії або перевірки, охорону працівників кон­трольно-ревізійної служби, документів і матеріалів, що реві­зуються або перевіряються, а також для притягнення вин­них осіб до встановленої законодавством відповідальності.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служ­би є представниками органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службо­вими особами об'єктів, що ревізуються або перевіряються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чин­ним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не має права втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби. Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену зако­нодавчими актами. Службова особа державної контрольно-ревізійної служби при виконанні своїх службових обов'яз­ків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна службової особи державної контрольно-ревізійної служби і членів її сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Звільнення службової особи державної контрольно-реві­зійної служби з посади у зв'язку з вчиненням злочину під час виконання своїх обов'язків допускається лише після ви­несення щодо неї обвинувачувального вироку суду, який набрав чинності.

До органів безпосереднього управління державних фінансів України відносять ДПА. Державна податкова адміністрація України створена на підставі Указу Президента України 22 серпня 1996 року.5 лютого 1998 р. було прийнято Закон України "Про внесення  змін до Закону України «Про  державну  податкову  службу в Україні»", яким визна­чено статус, функції та правові засади  її діяльності.

Державні податкові адміністрації в Автономній Респуб­ліці Крим, областях і містах з районним поділом здійсню­ють функції головних державних податкових адміністрацій. У випадках, коли зазначені державні податкові адміністрації безпосередньо здійснюють контроль за платниками подат­ків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі функції, що й державні податкові адмі­ністрації по районах у містах і містах без районного поділу.

Державні податкові адміністрації по районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

забезпечують своєчасний і повний облік платників подат­ків та інших платежів до бюджету, а також правильність обчислення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;

контролюють своєчасність подання платниками бухгал­терських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, дохо­ду, інших об'єктів оподаткування, обчислення податків та інших платежів до бюджету;

контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими зако­нодавчими актами України за порушення зобов'язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;    

передають правоохоронним органам матеріали про фак­ти порушень, за які передбачено кримінальну відповідаль­ність, а також подають до арбітражів і судів позови до під­приємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за незаконними уго­дами, та в інших випадках одержання коштів без установле­них законодавством  підстав;

одержують від підприємств, установ, організацій, фінан­сових органів і установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надій­шли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов'язані з підприємництвом;

здійснюють роботу з обліку, оцінки та реалізації конфіс­кованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за пра­вом успадкування до держави, і скарбів;

розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, під­приємств, установ і організацій з питань оподаткування і скар­ги на дії службових осіб державних податкових адміністрацій.

Головній державній податковій адміністрації України, дер­жавним податковим адміністраціям Автономної Республіки Крим, по областях, районах в містах надається право:

здійснювати у будь-яких суб'єктах підприємництва, роз­ташованих на території республіки, перевірки грошових до­кументів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюд­жету, одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають при перевірках;

одержувати необхідні для цілей оподаткування відомості, довідки, документи і копії з них про діяльність підприємств, установ, організацій і громадян, що перевіряються (включа­ючи банки та інші фінансово-кредитні установи);

при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додер­жанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови керівників підпри­ємств, установ, організацій, а також громадян допустити служ­бових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених приміщень державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний доход таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а стосовно громадян — з урахуванням осіб, які'займаються аналогічною діяльністю;

вимагати від керівників та інших службових осіб підпри­ємств, установ, організацій, а також від громадян, діяль­ність яких перевіряється, усунення виявлених порушень за­конодавства про податки та інші обов'язкові платежі до бюд­жету і законодавства про індивідуальну трудову діяльність та контролювати виконання їх;

припиняти операції підприємств, установ і організацій по розрахункових, інших рахунках у банках та інших фі­нансово-кредитних установах у разі відмови в проведенні документальної перевірки чи допуску працівників інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одер­жання доходів, неподання (або відмови подати) державним податковим інспекціям та їхнім службовим особам бухгал­терських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

вилучати у підприємств, установ та організацій докумен­ти, що свідчать про приховування (заниження) прибутку (доходу) або інших об'єктів від оподаткування, а у грома­дян, які порушують порядок заняття індивідуальною трудо­вою діяльністю, — патенти або реєстраційні посвідчення з наступною передачею матеріалів про порушення виконав­чим комітетам Рад народних депутатів, що видали дозвіл на заняття зазначеною діяльністю;

застосовувати до підприємств, установ, організацій і гро­мадян фінансові санкції у вигляді стягнення;

всієї суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) або суми податку за інший прихований (необчислений) об'єкт оподаткування і штрафу у двократному розмірі тієї самої суми, а при повторному порушенні протягом року — штра­фу в п'ятикратному розмірі;

50 % належних сум податків або інших обов'язкових плате­жів за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за непода­ння або несвоєчасне подання податкових декларацій, звітів, розрахунків та інших документів, потрібних для обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

стягувати до бюджету недоїмки по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету, а також суми штрафів та інших санкцій з підприємств, установ і організацій у безспірному, а з громадян — у судовому порядку або через но­таріальні контори за виконавчими надписами;

подавати до арбітражів та судів позови до підприємств, ус­танов, організацій і. громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законом підстав;

накладати адміністративні штрафи: ...

Головній державній податковій адміністрації України на­дано право скасовувати рішення державних податкових адмі­ністрацій по областях та містах Києву і Севастополю в разі невідповідності їх чинному законодавству, а державним по­датковим адміністраціям по областях, містах — рішення ниж­чих державних податкових адміністрацій за тих самих умов.

Рішення Головної державної податкової адміністрації Ук­раїни може бути скасовано судом.  [ 1 ]

Таким  чином,  при  виконанні  покладених  на  Держказначейство, КРУ, ДПА завдань,  контроль за мобіліза­цією і використанням коштів бюджету буде виконано, але в  теперішній  час весь  цей  механізм не  спрацьовує належним чином, до 50 % коштів  обертаються в “тіньовому” секторі   економіки, а кошти не  завжди використовюються за  призначенням.

2.1. Навести  офіційне  визначення -  оперативний, фінансовий та  зворотний лізінг.




Згідно   Закону  України  «Про оподаткування прибутку підприємств»  (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28 ), ( вводиться в дію Постановою ВР N 335/94-ВР від 28.12.94,  ВВР 1995, N 4, ст. 29 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами ...  визначається  як :

1.18. Лізингова  (орендна)  операція  - господарська операція  фізичної чи юридичної особи (орендодавця),  що передбачає  надання  основних  фондів  або  землі  у  користування  іншим  фізичним  чи  юридичним  особам  (орендарям)  за  орендну плату та на визначений  строк.  Операції  з  лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів  державних   підприємств  регулюються  відповідним  законодавством.  (  Абзац  перший пункту 1.18 статті 1 із змінами, внесеними згідно  із Законом N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99 )

Лізингові (орендні)    операції    здійснюються   у   вигляді  оперативного  лізингу  (оренди),  фінансового  лізингу   (оренди),  зворотного   лізингу   (оренди),  оренди  землі  та  оренди  жилих  приміщень.

1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) -  господарська  операція  фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права  користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх  повної  амортизації,  з  обов'язковим  поверненням  таких основних  фондів  їх  власнику  після  закінчення  строку   дії   лізингової  (орендної) угоди.

Основні фонди,  передані в оперативний лізинг,  залишаються у  складі основних фондів орендодавця.

1.18.2. Фінансовий  лізинг  (оренда)  - господарська операція  фізичної чи юридичної особи,  що передбачає придбання орендодавцем  за  замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням  у користування орендарю на строк,  що не перевищує  строку  повної  амортизації   таких   основних  фондів  з  обов'язковою  подальшою  передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Витрати орендодавця на купівлю об'єктів  фінансового  лізингу  не включаються до складу валових витрат  або  до  складу  основних  фондів такого орендодавця. ( Абзац другий підпункту 1.18.2  пункту  1.18 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N  639/97-ВР  від 18.11.97 )

Основні фонди,  передані у фінансовий лізинг,  включаються до  складу основних фондів орендаря.

1.18.3. Зворотний лізинг  (оренда)  -  господарська  операція  фізичної чи юридичної особи,  що передбачає продаж основних фондів  фінансовій організації з  одночасним  зворотним  отриманням  таких  основних  фондів  такою фізичною чи юридичною особою в оперативний  або фінансовий лізинг.

2.2. Навести  офіційне  визначення  -  теріторіальна  громада.

Стаття 6. (Територіальні  громади )  Закону  України «Про місцеве  органи  самоврядування»  визначає  як:

1. Первинним суб’єктом  місцевого  самоврядування,  основним носієм  його  функцій  і  повноважень  є  територіальна  громада  села, селища,  міста.

2. Теріторіальні   громади  сусідніх  сіл  можуть  об’єднуватися  в  одну  теріторіальну  громаду,  створювати  єдині  органи місцевого  самоврядування  та  обирати єдиного сільського голову.

3. Добровільне  об’єднання  територіальних  громад  відбуваєтьсч  за  рішенням  місцевих  референдумів  відповіддних  територіальних  громад  сіл. Таке  рішення  є  наданням  згоди  на  створення  спільних  органів  місцевого  самоврядування,  формування  спільного  бюджету,  об’єднання комунального  майна.

4. Вихід із  складу сільської  громади  здійснюється  за  рішенням  референдуму  відповідної  територіальної  громади.

5. У  містах з районним поділом  територіальні  громади  районів у містах  діють  як  суб’єкти  права  власності.

3. Визначити  окремо  питому  вагу витрат державного бюджету на  поточний  рік до  загальної  суми  витрат на соціальній  захист та соціальне  забезпечення, культуру та мистецтво.

Згідно Закону України  «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (“Урядовий кур’єр” від 28 грудня 2000 р. № 243)

Стаття 1. Державний бюджет України на 2001 рік скла­дається із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд Державного бюджету України включає:

надходження до Державного бюджету України, визначе­ні для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат і не призначені на конкретну мету;

виплати з Державного бюджету України, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загально­го фонду Державного бюджету України.

Спеціальний фонд Державного бюджету України вклю­чає надходження до Державного бюджету України на кон­кретну мету та виплати з Державного бюджету України, які провадяться за рахунок цих надходжень.

Стаття 2. Установити доходи Державного бюджету Ук­раїни на 2001 рік у сумі 41.990.788,5 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету Ук­раїни —у сумі 33.302.241,2 тис. гривень та доходи спеці­ального фонду Державного бюджету України — у сумі 8.688.547,3 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2001 рік у сумі 41.990.788,5 тис. гривень, у тому числі ви­датки загального фонду Державного бюджету України — у сумі 32.627.545,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 9.363.242,7 тис. гривень.

Установити, що Державний бюджет України на 2001 рік є бездефіцитним, враховуючи профіцит загального фонду Державного бюджету України у сумі 674.695,4 тис. гри­вень та дефіцит спеціального фонду Державного бюдже­ту України — у сумі 674.695,4 тис. гривень, згідно з додат­ком № 2 до цього Закону.

Суми  витрат на Міністерство освіти України – 1 655 246,1 тис. грн., Міністерство охорони здоров’я – 949 316,9 тис. грн., Міністерство праці та соціальної політики – 470 659,2 тис. грн., Міністерство культури і мистецтва –  214 061,6 тис. грн.,  тому  питома  вага по  ціх видатках  складає  –  3.94%, 2.26 %,  1.12 %,  0.5 %   відповідно.

Література:


1. Василик. “Державні  фінанси України”, Київ 1998р.

2. ЗУ “Про державний бюджет” – 22 січня 1998 р. Урядовий курьер;

3. ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” – 12 червня 1997 р. Урядовий курьер;

4. ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” УК – 14 червня 1997р. Урядовий курьер;

5. ЗУ “Про систему  оподаткування” - березень 1998 р., Діло ;

6. Єпіфанов, Сало “Бюджет і фінансова  політика України” 1997 р.

7. Фінансове право – Харьков 1998 р., під редакцією Л.К. Воронова.

 
Ещё статьи...